мировий

-а́, -е́.

1) Пов'язаний із полюбовним розв'язанням суперечки. || у знач. ім. мирова́, -во́ї, ж., розм. Полюбовне вирішення суперечки. Зводити на мирову. Іти на мирову.

2) У царській Росії та деяких інших державах – пов'язаний з органами, які розглядають дрібні кримінальні й цивільні справи. || у знач. ім. мирови́й, -во́го, ч. Те саме, що Мирови́й суддя́.

••

Мирови́й суд — нижча ланка судової системи у ряді держав, яка розглядає у спрощеній процедурі дрібні цивільні та кримінальні справи.

Мирови́й суддя́ — нижча посадова особа судової системи, що зазвичай призначається центральними органами державної влади і одноособово розглядає справи у мировому суді.